Ви зараз на: Головній Достойно пройдімо Великий піст

Достойно пройдімо Великий піст

pistЯк Господь наш Ісус Христос, після Свого хрещення, пішов у пустелю і там в усамітненні, пості і молитві перебував 40 днів, так Православна церква після свята Богоявлення і Хрещення Господнього своїм богослужінням розпочинає готувати нас до подвигів – Великого посту. Чотирма неділями – митаря і фарисея, блудного сина, м’ясопусною та сиропусною – починається ця підготовка.

У неділю про митаря і фарисея (Лк. 18, 10-14) Господь притчею навчає, яку молитву хоче від нас почути. Фарисей, за його словами, не любив неправди і привласнення чужого, не йшов за похотями тіла і навіть обмежував його потреби постом. Віддавав десятину на користь храму. Проте фарисей був менш оправданим, ніж митар. Виникає питання: чому?

Помилка фарисея була в тому, що з гордістю осуджував інших. Молився більше, вихваляючи в собі досконалу людину, а не впокорюючись перед Богом. А похвальба, гордість і зневага ближніх, хіба це не гріх? Апостол Яків говорить: «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать» (Як. 4,6). Коли фарисей замість покаяння і смирення, вихваляв себе, митар біля самих дверей не смів навіть своїх очей звести до неба, а в покорі бив себе в груди, благаючи: «Боже, будь милостивий мені, грішному!» Ось перша властивість істинного покаяння: визнання своєї гріховності, поєднання із глибоким почуттям упокорення перед Богом та людьми. Це святе почуття смирення – великий дар Божий, це промінь світла Божого, який осяває нашу душу, без якого ми б ніколи не побачили нашої гріховності і не зрозуміли б усієї глибини нашого падіння. Хто ніколи не відчував у собі цього почуття, той ніколи по-справжньому не каявся.

Митар навіть очей до неба звести не насмілився. Це – друга властивість справжнього каяття! Він настільки був розчуленим, що не міг стримати свої переживання і бив себе в груди та з вірою і надією на ласку Божу благав прощення. Це – третя властивість істинного покаяння: жива віра і синівська надія на те, що милосердний Отець не позбавить його Своєї великої ласки. Такий грішник, після виправлення вже не повернеться до своїх попередніх гріхів, а починає нове життя. Це – четверта й остання властивість справжнього покаяння.

Неділя про блудного сина (Лк. 15, 11-32) виразно подає безмежне милосердя Боже до розкаяння грішників. У притчі показано грішника, що бездумно віддалив себе від Отця Небесного і своїм розпусним життям змарнував усі дари благодаті Божої, але правдиве покаяння повернуло йому всю невичерпну любов Божу. Свята церква цією притчею закликає нас до покаяння, яким б великими не були наші гріхи,не впадати в розпач і не сумніватися в милосерді Божому. Господь не хоче смерті грішника: «Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло!» (Лк. 19,10).

Неділя про страшний суд (Мф. 25, 31-46) зображає грізну картину устами самого Спасителя. Це буде остаточне торжество добра і правди. Кожен з нас постане там як підсудний. Підсудний але не обов’язково засуджений. Це буде Божий Суд, суд без підкупний. Кожен від своїх справ або уславиться, або засоромиться. З усіх спаде покривало лицемірства й облуди, і ми постанемо перед лицем правди Божої такими, якими є насправді і за суттю свого морального життя. Там уже не буде милості божої, яка в такому достатку спускається на людину під час її земного життя. І горе тому, хто не схотів або знехтував скористатися всепрощенням Божим тут, на землі.

На неділю сиропусну (прощену) свята Церква пригадує всім нам велику і спасенну заповідь Христову про примирення з ближніми нашими та про покаяння перед Богом. Часто, согрішаючи перед Богом, ми також багато грішимо і перед людьми. Любов до наших ближніх – друга основна Заповідь Божа: «Люби ближнього твого, як самого себе» (Мф. 22,39). Господь благословив так тісно поєднати ці дві заповіді про любов до Бога і любов до ближнього, що порушення однієї з них робить віруючу людину порушником другої заповіді. «Хто каже: «Я люблю Бога», а брата свого ненавидить, той говорить неправду: бо той, хто не любить брата свого, якого бачить, як може любити Бога, Якого не бачить? І ми маємо від Нього таку заповідь, щоб той, хто любить Бога, любив і брата свого.» (1Ів. 4, 20-21)

Отже, коли хочемо достойно пройти цей Великий піст, ми повинні правильно молитися: без гордості та зверхності, які були у фарисея, а смиренно і з покорою, як молився грішний митар. Пам’ятаймо, що суд Божий неминучий і він буде страшним для тих, хто забуває про Таїнства покаяння та Причастя: «Істинно, істинно кажу вам: якщо не будете споживати Тіла Сина Людського і не питимете Його Крови, то не будете мати життя в собі» (Ів. 6, 53).

І насамкінець: прощаймо один одному, бо до цього закликає Господь: «І коли стоїте на молитві, прощайте, коли щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний відпустив вам гріхи ваші. Якщо ж не прощаєте, то і Отець ваш Небесний не відпустить вам гріхів ваших» (Мк. 11, 25-26). Отож піст, то добрий час і подарована Богом можливість, переглянути свої вчинки, зробити іспит своєї совісті і тим самим навести лад у своєму житті і своїй душі. Якщо ми обтяженні гріхами і в нашій душі панує неспокій і ми хочемо звільнитися від цього, скинути весь цей тягар, то пам’ятаймо, що нас уже очікує і виглядає милосердний Господь, Який Готовий нам простити, прихистити і заспокоїти, бо через Святе Євангеліє Він промовляє до кожного із нас: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас» (Мф. 11,28).

Священик Мирон Заяць

с. Скородинці

Чортківського благочиння

 

капличку зруйновано

Біля церкви Святої Покрови є капличка Божої Матері, яку майже сто літ тому на храмовий празник було освячено і відкрито. Пережила вона разом із церквою лихоліття, що буревієм пронеслися над нашим знедоленим краєм.

Детальніше...

 

Явлення Божої Матері

У 24 серпня 2004 році на День незалежності України, один військовий чоловік прийшов на територію храму з відеокамерою, щоб відзняти усю його красу й вислати репортаж у Росію сестрі.

Детальніше...

Джерело «Всецариці»

Влітку 2001 року неподалік від каплички Божої Матері забило нове джерело.

Детальніше...